Інститут новітніх технологій та управління ім.В.Чорновола
ФІТ
Звіт
з лабораторної роботи №1
на тему:
“Вивчення основних утиліт для визначення працездатності хосту”
Мета: вивчення процедур, якими користуються мережеві адміністратори для визначення працездатності адрес Інтернету і визначення адреси комп'ютера з метою подальшої настройки сервісів Інтернет: визначення IP-адреси комп'ютера, знайомство з основними комунікаційними утилітами зі складу Windows XP, які дають змогу протестувати з'єднання з віддаленим вузлом (ping), визначити маршрут проходження пакетів (tracert), таблиці маршрутизації (route) та спостереження за часом і маршрутом проходження пакету (утиліта NeoTrace Pro 3.25).
Теоретична частина.
Кожен комп'ютер в мережі TCP/IP має адреси трьох рівнів:
1.Фізичний. МАС-адреса мережевого адаптера, наприклад 11-A0-17-3D-BC-01. Ці адреси призначаються виробниками устаткування і є унікальними адресами, оскільки видаються централізовано. MAC-адреса має формат з 6 байтів: старші 3 байти - ідентифікатор фірми виробника, а молодші 3 байти призначаються унікальним чином самим виробником.
2.Мережевий. Комп'ютер, який має IP-адресу називається хостом. IP-адреса (Internet Protocol address) - це унікальний ідентифікатор (адреса) комп’ютера, підключеного до локальної мережі чи Інтернету. IP-адреса представляє собою 32-розрядне (для IPv4) чи 128-розрядне (для IPv6) двійкове число. Переважно використовується IP-адреса, як 32-розрядне двійкове число представлене для зручності роботи у вигляді чотирьох десяткових чисел, разділеними крапками, наприклад 192.168.19.55
Ця адреса використовується на мережевому рівні та призначається адміністратором під час конфігурації комп'ютерів і маршрутизаторів. Існують динамічна та статична IP-адреси. При комутованому з'єднанні кожному комп'ютеру призначається IP-адреса з того діапазону, який вибрав провайдер (використовується не весь доступний діапазон, а лише частина його). Причому кожного разу при підключенні, ваш комп'ютер може отримати абсолютно іншу IP-адресу, оскільки колишня може бути зайнята іншим комп'ютером, який підключився до Інтернету раніше ніж ваш. Це динамічна IP-адреса. Якщо ви підключені до мережі і самі вказуєте IP-адресу, то це буде статична IP-адреса.
IP-адреса складається з двох частин: номеру мережі і номеру вузла. Номер мережі може бути вибраний адміністратором довільно, або призначений за рекомендацією спеціального підрозділу Інтернету (Network Information Centec NIC). Зазвичай провайдери отримують діапазони адресних підрозділів NIC, а потім розподіляють їх між своїми абонентами.
3.Символьний. Доменне ім'я, яке запам'ятати істотно простіше, ніж IP-адресу, наприклад www.polynet.ua. Ця адреса призначається адміністратором і складається з декількох частин, наприклад, імені сервісу (www.smtp.ftp) або імені користувача (vlad в доменному імені vlad.polynet.ua), або назви організації абонента (може бути бренд, назва фірми, слово, що характеризує діяльність компанії і так далі), доменної зони першого рівня (ua - позначення країни, com - позначення організації). Доменні імена несуть в собі певну інформацію, зрозумілу користувачам мережі.
Існують різні фізичні способи підключення до Інтернету:
1. Технологія ADSL. ADSL (англ. Asymmetric Digital Subscriber Line — асиметрична цифрова абоненська лінія) — модемна технологія, яка перетворює стандартні абоненські телефонні аналогові лінії в лінії високошвидкісного доступу. Основна перевага даної технології в тому, що немає необхідності прокладати кабель до абонента.
2. Сеансне підключення Dial-up (через телефонний дзвінок до провайдера - швидкість мала, зв'язок ненадійний). Підключення відбувається комутованими лініями зв’язку. 3.
4. Технологія GPRS (через мобільний телефон).
Для підключення до Інтернету необхідно, щоб у комп'ютера були задані параметри TCP/IP підключення (статично або динамічно):
- IP-адреса;
- IР-адреса маршрутизатора (шлюзу);
- маска підмережі, що визначає діапазон IP-адрес комп'ютерів в локальній мережі, ...